Поет і лікар щедрий серцем
План вечора по С. Руданському
Технічне забезпечення:
1.Мультімедійні матеріали – великий портрет Руданського, портрети родини, друзів, фото медико – хірургічної академії, Пирогова, Боткіна, Ялти.
На екрані мультимедійки великий портрет Степана Руданського. Збоку сцени стільці, на яких сидять читці та танцюристи у національних костюмах.
Виходить бібліотекар.
Шановне товариство! Ми зібралися сьогодні щоб відзначити 180-у річницю від дня народження видатного українського поета – лікаря Степана Васильовича Руданського.
Він прожив коротке та стражденне життя, залишивши цей світ у 39 років,
Але й у наш час не знайдеться на Україні такого поета - сатирика, який би серед своїх вчителів і перших натхненників не назвав би ім’я Степана Руданського.
Двоє ведучих виходять на сцену. Стиха звучить музика на вірші Руданського.
1-й читець.
Він так любив людей, що сяяв весь зорею.
Він серцем сяяв так, як і його пісні,
Що у серцях живуть і в наші юні дні, -
У дні, які встають, мов сонце над землею,
2-й читець
І світять людям всім. Любов’ю злитий він
З живим, що ідуть на світлі, ясні зорі.
Він уночі хитав диханням правди дзвін,
Що посилав свій клич в степів лункі простори.
1-й ведучий
Ці рядки Володимира Сосюри, присвячені Степану Руданському, дуже ясно відображають людську сутність поета. Він дійсно любив людей, сам був, як висловився І. Франко, «лагідної вдачі», з неабияким почуттям гумору, що мав свої витоки з народних джерел.
2-й ведучий
«Був це перший, може, по Шевченкові поет на Україні, якому сила поетичного таланту давала надію на велику й корисну діяльність для рідного краю. Потужний талант поета виявився, однак, в цілому незатребуваний його часом; діяльність свою змушений він був згорнути в розповні творчих сил» - писав про Степана Руданського один з істориків літератури.
1-й ведучий
Степан Васильович Руданський народився 6 січня 1834 року в селі Хомутинці на Вінничині в бідній родині священика. В побуті своєму багатодітна сім'я Руданських нічим особливим не відрізнялась від односельців, хоч батько поета у взаєминах з селянами тримався соціальної "дистанції", дбаючи, за старосвітським звичаєм, про духовну кар'єру свого молодшого сина.
2-й ведучий
Живучи на селі, сім’я Руданських не могла не входити в постійний контакт з закріпаченим селом. З цього приводу піп Василь все життя воював з синами. А їх було чотири: Григорій, Степан, Олександр та Юхим. І все ж вони виростали разом з мужицькими дітьми, говорили їхньою мовою, співали їхніх пісень, засвоювали їхні звичаї.
1-й ведучий
Батько С. Руданського всіма силами намагався вивести дітей «в люди», дати їм належну, за його поняттями, освіту, закріпити їх в «духовному» стані, забезпечити їм привілейоване становище в суспільстві. Особливі надії покладав він на здібного до науки Степана, готуючи йому високу духовну кар’єру. Та життя вносило свої корективи в родинні плани хомутинецького попа Василя.
2- ведучий
З 1841 по 1849 рік Степан за батьківським наказом вчиться в Шаргородській бурсі, потім вступає до Кам'янець-Подільської духовної семінарії.
Якщо вам доводилося читати «Очерки бурсы» Пом’яловського, чи дивитися фільм «Вій», то ви зможете собі уявити, яким життям жили бурсаки: завжди напівголодні, у холоді та нужді зубрили вони нескінченні тексти латиною, молитви та житія святих. Часто бурсаків навіть посилали з торбиною жебрачити по селах, щоб заощадити на харчах та привчити майбутніх служителів божих до смирення. Тож не дивно, що найбільша кількість атеїстів і безбожників виходило саме з таких учбових закладів.
1-й ведучий
Наскільки вже терплячим був Степан, але й він іноді готовий був тікати звідси світ за очі. Часто, коли находило безсоння, з тугою споминав він вільне життя у рідній Хомутівці, своє перше кохання, яке полишив там… Мабуть не доведеться їм бути разом… Скільки ще того вчення – кінця не побачиш – зараз семінарія, а потім Петербург. Батько сподівається, що вчитимусь у духовній академіїї … Як йому сказати, що мрії мої зовсім про інше вчення? Та геть тужливі думи! Краще згадати, які гарні пісні співали з хлопцями на вечорницях, як завзято танцювали дівчата!
( виконується український танок)
2-й ведучий
У Кам’янці-Подільському Руданський починає активно цікавитися поезією, дещо сам пише, серйозно захоплюється збиранням фольклору. В архіві поета зберігаються два рукописних томики під назвою «Народные малороссийские песни, собранные в Подольской губернии », датовані 1852 роком. З оригінальних творів семінарських років, С. Руданський написав шість балад, які дано було оригінальне жанрове визначення – «байки хатні», або «небилиці», та чотири ліричні поезії, одна з яких покладена на музику, виконується і в наш час – це пісня «Мене забудь».
(якщо ця пісня – то співають)
1-й ведучий
У 1855 році, по закінченні семінарії, Руданський зібрався їхати до Петербургу продовжувати навчання в духовній академії. Батько покладав на Петербурзьку духовну академію великі надії. Закінчивши її, син зробить неабияку кар’єру, і тоді відійдуть у минуле всі його молодечі химери з мужицькою мовою і літературою.
2-й ведучий
Батько поета дуже не хотів, щоб його син писав українською. "Если хочешь написать письмо, то пиши или почтительно, не по-малороссийскому, или лучше ничего не пиши!" — так передав поет зміст батькового научування в листі до брата Григорія і додавав зовсім недвозначно: "Батько, може, не любить своєї мови через те, що нею говорять у нас мужики, — а нібито в московщині не говорять мужики по-московськи? Да і чим ми лучче від мужика? Всі ми рівні і у бога, і у натури".
1-й ведучий
Та батьковим мріям не судилося здійснитися – не забув син ані рідної мови, ані свого омріяного наміру - їхав він до Петербургу, щоб вступити до прославленого на всю Росію вищого навчального закладу – медико-хірургічної академії, доступної для різночинної молоді.
2-й ведучий
В медико-хірургічній академії ще з 1840-х років навчалось чимало людей з України, існувало навіть українське земляцтво, прихильне до молодого художника і поета з кріпаків – Тараса Шевченка. У 1850-х роках Петербурзька медико-хірургічна академія переживала період свого особливого піднесення.
1-й ведучий
Серед її викладачів – відомий хірург і прогресивний діяч М.І.Пирогов, такі вчені, як І. Сеченов, С. Боткін, М. Зінін. Як не дивно, медико-хірургічна академія, яка покликана бути надійним оплотом самодержавства, протягом кількох десятиліть була визнаним центром вільнодумства. Шукали тут товариського оточення не тільки Шевченко і Щепкін, а й їхні сучасники, як Чернишевський, Некрасов, Добролюбов, Писарєв, Михайлов, брати Курочкіни.
2-й ведучий
Навіть герої роману Чернишевського «Що робити?» – Лопухов і Кірсанов – рекомендуються читачеві як вихованці Петербурзької медико-хірургічної академії. В колах передової різночинної молоді вважалося за честь вчитися в ній. Ось чому молодий поет, ентузіаст-фольклорист з далекої провінції, пішов проти волі батьків, проти всього духовного стану, щоб тільки стати студентом відомого усій передовій Росії навчального закладу.
1-й ведучий
Почалась затята боротьба. Духовна академія зовсім не бажала поступатися своїми «правами» на добре підготованого випускника Кам’янець-Подільської семінарії. Справа в тому, що всі поповичі самим фактом свого походження належали до духовного сану. Медико-хірургічна академія з цієї причини могла зарахувати його лише так званим «вільним слухачем».
2-й ведучий
Розлючений батько залишив сина без найменшої матеріальної підтримки, тож прийшлося голодувати у повному сенсі слова. Перебивався приватними уроками та не гребував будь – яким заробітком. Єдиний, хто хоч якось підтримував студента Руданського, був його брат Григорій. Зберігся лист Степана Руданського до Григорія, в якому Степан дякує братові за прислані 5 рублів:
«Спасибі тобі, братику, за твою щедрість і вибачай мені, що я так довго не писав до тебе, бо я тут мало що й винен. Спершу екзамени, а потім праця, щоб скільки-небудь поправити свою долю, затримала мене аж до сего часу…»
1-й ведучий
Щоб стати повноправним студентом-медиком, Руданський змушений був вийти з духовного стану. А зробити це можна було лише з санкції святійшого синоду. Не гаючись, Руданський подав клопотання. 26 березня 1856 року на засіданні синоду справу цю було вирішено позитивно і передано до Подільської консисторії. Півроку консисторія відтягувала з відповіддю і тільки 26 вересня 1856 року оформила і видала свідоцтво про вихід Руданського з духовного стану. В цей час поет уже був вільним случахем другого курсу медико-хірургічної академії.
2-й ведучий
Ставши повноправним студентом, Руданський почав отримувати стипендію, якої, проте, не вистачало на харчі. Мешкав Руданський десь на глухій околиці столиці, серед міської бідноти, про що сам поет, у притаманній йому манері м’якого гумору, писав в автобіоґрафічному вірші "Студент" (1858).Але через усмішку бачиться справжній відчай.
1-й читець читає вірш «Студент»
ПІСНЯ.СТУДЕНТ
В славнім місті Петербурзі,
Недалеко від Неви,
Із болота виглядає
Хата бідної вдови.
Стара хата зо вдовою
Разом вік свій віджила,
Почорніла, похилилась
І в болото увійшла.
Увійшла по самі вікна…
В ґанку сходи до сіней;
В сінях набік похилились
Двоє скривлених дверей…
2-й читець
І направо старій бабі
Смерть підписує патент,
А наліво без копійки
Б'ється з нуждою студент.
Зима люта. Вітер свище,
Сніг по вікнах брязкотить,
Мороз душу обіймає,
Мороз тіло каменить.
А у хаті на постелі
У сурдуті і плащу
Сидить студент медицини
Другий місяць без борщу.
1-й читець
І живіт, як гриб, запався,
Облізає голова…
І остання догорає
Його свічка лойова.
І сидить він, поглядає
На похилену стіну —
Під стіною лежить череп,
Нема й кришки тютюну.
І стіння кругом чорніє…
Тілько лазять павуки.
Тілько сумно виглядають
Із шкалубин прусаки…
1-й ведучий
Голодні роки в Кам’янець-Подільському, а потім у холодному туманному Петербурзі не могли не відбитися на здоров’ї Руданського. На останніх курсах академії поет захворів на сухоти.
2-й ведучий
Але попри надзвичайно важкі обставини життя, петербурзький період у творчій біографії Руданського виявився найбільш плідним. Там він написав майже всі свої ліричні поезії, кілька балад, цикл історичних поем, «Байки світовії», казку «Цар Соловей» і всі «приказки», яких збереглося в рукописах більше двохсот… А започаткувалася ця бурхлива поетична епопея незрівнянним ліричним шедевром, піснею
«Повій, вітре, на Вкраїну...»
цим щирим сплеском світлої муки серця за навіки втраченим коханням.
(Виконується пісня «Повій, вітре, на Вкраїну)
1-й ведучий
Навчаючись у Петербурзі, Руданський спробував опублікувати свої твори. Так, у петербурзькому тижневику «Русский мир» (1859, №20) уперше з’явилося прізвище «Руданський» під гуморесками «Ламак»та «Становий»
2-й ведучий
Улітку того ж року Руданський упорядкував збірку своїх творів. Точно не відомо, над якою саме збіркою тоді працював Руданський; відомо, що 1860 року рукопис під назвою «Нива» надіслано до Київського цензурного комітету, де він заліг на довгі часи і був виявлений майже через тридцять років. Кілька творів Руданського надрукували 1861 року в журналі "Основа". Оце, власне, й усе, що побачило світ за столичного життя поета.
1-й ведучий
1861 року Руданський закінчив навчання. З огляду на його хворобу, керівництво академії відправляє поета на посаду міського лікаря в Ялту. 1 вересня Руданський покидав Петербург з думками : «А чим-то полудень мене порадує? Чи синєє море мене загартує, чи, може знову іржею покриє, сточить, обезсилить?».
2-й ведучий
Крім того одночасно поет шукав таке російське періодичне видання, яке б погодилося друкувати українською мовою його веселі поетичні мініатюри. Щира задушевність ліричних пісень Руданського, особливо ж його широковідомої пісні «Повій, вітре, на Вкраїну», доброзичлива розважальність, часто тонка іронія і вражаючий сміх гумористичних співомовок згодом зробили ім’я Руданського відомим не тільки в Україні, Росії, а і за їх межами.
(виходять два читці і виконують 2 співомовки С.Руданського « Треба всюди приятеля» та «Розумний панич»)
|
Треба всюди приятеля. (Баба в церкві). Прийшла в церкву стара баба, |
Привіз дідич раз на свята
Ізі школи сина,
І не може натішитися,
Що вчена дитина.
Раз здибає гуменного
І тому хвалить ся:
„Ото, каже, мій синочок,
Як у школі вчить ся!..
Та і розум, що за розум!
Як тобі, Іване?“
— А мені то щось не так-то
Здаєть ся, мій пане!
Бо як би наш панич мали
Розуму до волі,
То нічого їм би було
Вчити ся у школі!
Бібліотекар – ведучий:
Отже закінчився дуже тяжкий для Руданського, але й плідний, Петербурзький період. Починався останній, Ялтинський.
Сьогодні про Ялтинський період в житті поета і лікаря розповість людина, яка присвятила багато років вивченню життя та творчості Степана Васильовича Руданського…
Ми з великим задоволенням представляємо вам правнучатого племінника Степана Руданського - Олексія Васильовича Боржковського, військового лікаря, підполковника у відставці.