В.Ф.ВОЙНО-ЯСЕНЕЦЬКИЙ. ЛІКАР, ВЧЕНИЙ, АРХІЄПИСКОП
«— Как это вы верите в Бога, поп и профессор Ясенецкий-Войно? Разве вы его видели, своего Бога?
— Бога я действительно не видел, гражданин общественный обвинитель. Но я много оперировал на мозге и, открывая черепную коробку, никогда не видел там также и ума. И совести там тоже не находил.»
(Із виступу в суді по «справі лікарів» в Ташкенті. 1921р.)
В.Ф.Войно-Ясенецький. Лікар, вчений, архієпископ
Біографія
Мислитель, священик, лікар; доктор медичних наук, професор Валентин Федорович Войно- Ясенецький (архієпископ Лука)
народився 27 квітня ( 9 травня) 1877р. в м. Керч в сім'ї аптекаря. Виховувався в православній вірі. Молодість його пройшла в Києві, куди переїхала сім'я. Тут він закінчив гімназію і школу малювання. Вирішивши займатися тільки тим, що «корисно для страждаючих людей», в 1903р. він закінчує медичний факультет Київського університету св. Володимира.
Під час російсько-японської війни завідував відділенням хірургії в госпіталі Київського Червоного Хреста в Читі. Там він обвінчався з сестрою милосердя Ганною Ланською. З 1905 по 1917рр. Войно- Ясенецький працює земським лікарем в Симбірській, Саратовській, Курській, Ярославській губерніях, а також на Україні і в Переяславі- Заліському.
У 1916р. (по ін. Джерелами - в 1915) «мужицький доктор», як називав себе Войно-Ясенецький, захистив докторську дисертацію - «Регіонарна анестезія», визнану сучасниками найкращою роботою року.
Через хворобу дружини сім'я переїхала в Середню Азію, де Войно-Ясенецький
в 1917-21рр. працював головним хірургом Ташкента, сприяв організації Туркестанського університету. З 1920р.очолив кафедру оперативної хірургії. У цей період він був уже глибоко віруючою людиною. У 1919р. від туберкульозу помирає його дружина, залишивши чотирьох дітей.
У 1921р. Войно-Ясенецький висвячений в сан священика, але не перестає оперувати і читати лекції.
У 1923р. приймає постриг під іменем Лука і незабаром призначається єпископом Туркестану.
У червні 1923р. був заарештований як прихильник патріарха Тихона, звинувачений в контрреволюційних зв'язках. 1 923-1943 - роки тюрем і заслань (Бутирська і Таганська в'язниці в Москві, Єнісейськ, Туруханск, Ташкент, Архангельськ, Красноярський край).
Скрізь, де можна, Войно-Ясенецький служить, проповідує і оперує, створює чудові наукові праці з хірургії.
У 1943р. Войно-Ясенецький - архієпископ Красноярський, через рік його переводять в Тамбов, де він продовжує медичну діяльність у військових госпіталях.
У 1945р. була відзначена його лікарська і душпастирська праця: він нагороджується медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-45рр.» і отримує право носити діамантовий хрест на клобук у.
У 1945-47р. закінчив книгу «Дух, душа і тіло», розпочату ще в началі 20-х р.
З 1946р. він - архієпископ Кримський і Сімферопольський. В 1946р. В.Ф.Войно- Ясенецький став лауреатом Сталінської премії I ступеня за наукову розробку нових хірургічних методів лікування гнійних захворювань і поранень, викладених в розширеній роботі «Нариси гнійної хірургії».
Сліпота, що настала в 1958р., не заважала йому здійснювати божественні служби. Помер в 1961р. і похований у Сімферополі.
«Нариси гнійної хірургії» - фундаментальна наукова праця з хірургії
«Нариси гнійної хірургії» (рос. «Очерки гнойной хирургии») – класична, фундаментальна праця з хірургії профессора В. Ф. Войно-Ясенецького (архієпископа Луки), що охоплює практично всі аспекти гнійної хірургії.
Монографія вперше побачила світ в 1934 році.
Книга видавалася 5 разів – в 1934 1946 1956, 1995 і 2000 роках.
"Чрезвычайно тяжелый путь сельского хирурга-самоучки, который мне пришлось пройти, научил меня весьма многому, чем хотелось бы теперь, на склоне моей хирургической деятельности, поделиться с молодыми товарищами, чтобы облегчить их трудные задачи", - писав В. Ф. Войно-Ясенецький в передмові до першого видання своєї унікальної монографії, що стала на довгі десятиліття настільною книгою усіх лікарів.
Войно-Ясенецкий,В.Ф.Очерки гнойной хирургии/ В.Ф. Войно- Ясенецкий, 2- ое изд., доп..-М.: МедГиз,1946.- 544с.
Друге видання (1946 р.) в порівнянні з першим було суттєво доповнено та виправлено. У передмові вчений писав: «Досягнута головна моя мета - привернути увагу лікарів до гнійної хірургії, показати, що вона не нудна і неприємна справа, а надзвичайно важливий розділ хірургії, повний глибокого наукового інтересу, дуже нелегкий щодо діагностики та оперативного лікування ».
Войно-Ясенецкий,В.Ф.Очерки гнойной хирургии/ В.Ф. Войно-Ясенецкий, 3- е изд..-М.: МедГиз,1956.- 631с.
Із передмови до 3-го видання: «Автор настоящей книги проф.
В.Ф. Войно-Ясенецкий известен как крупный специалист по гнойной хирургии. Его «Очерки гнойной хирургии» привлекли к себе общее внимание широтой охвата предмета и глубоким клиническим анализом заболеваний. К изучению клиники нагноительных процессов профессор В. Ф. Войно-Ясенецкий подходит с анатомо-физиологических позиций. С большой убедительностью он показывает необходимость знания топографической анатомии при решении вопросов топической диагностики и рационального оперативного лечения нагноений. До выхода в свет труда В. Ф. Войно- Ясенецкого, пожалуй, никому не удалось провести с такой последовательностью анатомо-топографичес- кий принцип в изучении нагноительных процессов, т. е. тот принцип, который был впервые выдвинут великим Н. И. Пироговым.»
Войно-Ясенецкий,В.Ф.(Архиепископ Лука) Очерки гнойной хирургии/ В.Ф. Войно- Ясенецкий (Архиепископ Лука),
5-е изд.-М.- СПб: ЗАО «Издательство БИНОМ», «Невский Диалект», 2000.-704с.,ил.
Із вступного слова до читачів професора Н.Н. Волобуєва
«Не только замечательные открытия позволяют нам называть Войно-Ясенецкого своим учителем. Но и его подвижническое трудолюбие, твердость и несгибаемость в убеждениях, неутомимость в поиске, умение отстаивать свои взгляды, безупречная научная принципиальность и честность. Имя Валентина Феликсовича Войно-Ясенецкого — врача телесного и духовного — воистину свято для отечественной и мировой хирургии, а изданная еще в 1934 году классическая монография “Очерки гнойной хирургии” до сих пор является настольной книгой для нескольких поколений врачей. Таковой она была и остается для меня — ив годы моего творческого становления, и сейчас, когда, казалось бы, пережито столь много, что хватит не на одну хирургическую судьбу. Между двумя датами — 1877 год и год 1961 — жизнь блестящего хирурга, подвижника, святителя, патриота, жизнь, которой можно только позавидовать...»