О.О.БОГОМОЛЕЦЬ. ВЕЛИКИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ВЧЕНИЙ МЕДИК

24 травня 2016 року виповнюється 135 років від дня народження Олександра Олександровича Богомольця-  українського вченого-патофізіолога, основоположника  української школи патофізіології, ендокринології і геронтології, організатора української науки.

Цікаві факти  з життя Олександра Богомольця

 

Народився Олександр 1881 року у Лук’янівській в’язниці в Києві. Саме там його мати чекала свого вироку за те, що була причетна до Південноросійського союзу народовольців. Свого сина вона бачила всього два рази в житті – в день його народження та в день своєї смерті. Малий Сашко виховувався в діда до шести років. Потів його забрав тато, який теж до цього часу відбував покарання за народовольницькі погляди.

Марив медициною і навчався у Київській гімназії та в новоросійському університеті в місті Одеса на медичному факультеті. Написав першу наукову роботу «До питання про будову і мікрофізіологію бруннерових залоз», яка була опублікована в 1902 році. 

 

 

 

 

 

Окрім значного внеску в фізіологію, ендокринологію та імунологію, Олександр Богомолець став одним з основоположників геронтології — науки про довголіття. Вважав, що людина за своєю природою може жити 125–150 років; старіння, що наступає у 60—70 років — передчасне і зумовлене несприятливими умовами життя та захворюваннями.

Продовжував вчення І. Мєчнікова про механізми гуморального та клітинного імунітету, конституцію сполучної тканини. Постажувавшись в кращих клініках Франції і Німеччини, він стає професором кафедри загальної патології і бактеріології медичного факультету Імператорського Миколаївського університету. Створює на базі закладу лабораторію, обладнану приладами з Парижу, які він привіз власноруч.  

 

 

 

 

 

 В 1923 році організував першу в країні протималярійну лабораторію. Видає підручник «Короткий курс патологічної фізіології».

 

В Саратові Олександр Богомолець зробив також свій найважливіший винахід — імунну цитотоксичну антиретикулярну сиворотку, яка прискорювала заживлення ран і активізувала імунну систему людини. «Сиворотка Богомольця» успішно застосовувалася для лікування інфекційних хвороб і переломів.

 

 

 

 

 

Олександр Богомолець узяв участь у створенні першого в світі Інституту гематології та переливання крові (нині — Гематологічний науковий центр Росздраву). Там під його керівництвом була розроблена унікальна методика консервації донорської крові, яка й досі застосовується практично без змін. Тоді ж Олександр Богомолець та його учні встановили універсальний донорський характер першої групи крові. 

 

 

 

 

 

 

 

 

В 1924 році було опубліковано підручник Богомольця «Патологічна фізіологія» в двох частинах. Крім того, по черзі, видається ряд книг: «Криза ендокринології», «Загадка смерті», «Введення до вчення про конституції та діатези», «Про вегетативні центри обміну», «Артеріальна гіпертонія. Нарис патогенезу». 

 

 

 

 

 

 

 

В його честь названо Інститут фізіології НАН України в Києві. Радянська влада досить прихильно ставилася до Богомольця, хоч він ніколи не був її прислужником. Збереглися дані про те, що 1937 року, дізнавшись про арешти кількох відомих українських учених, академік побував на прийомі у ЦК КП(б)У, після чого заарештованих було випущено. Існує припущення, що Сталін не заважав працювати Богомольцеві тому, що сподівався на винайдення вченим «еліксиру молодості». І коли у 65-річному віці академік Олександр Богомолець, який був найвідомішим радянським геронтологом, помер, вождь нібито розчаровано сказав: «Ти дивись, обдурив усіх». 

 

 

 

 

 

 

 

Олександр Богомолець – був віце-президентом Академії наук СРСР, Президентом Академії наук Української РСР, директором Інституту експериментальної біології і патології Академії наук Української РСР, директором Інституту клінічної фізіології Академії наук Української РСР, академіком Академії медичних наук СРСР, академіком Академій наук СРСР, Української РСР і Білоруської РСР.

 

 

 

 

 

 

 

(Джерело:  Довідник цікавих фактів та корисних знань- dovidka.biz.ua)

 

Книги з фонду бібліотеки

 

Богомолець, О. О. Вибрані праці / О. О. Богомолець; від. ред. Р. Є. Кавецький. - К.: Наукова думка, 1969. – 422 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Піцик,Н.О. Олександр Олександрович Богомолець/ Н.О.Піцик.-К.: «Наукова думка»,1971.-256с.; іл.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сиротинин, Н.Н. А.А.Богомолец/ Н.Н.Сиротинин.- М.: «Медицина», 1967.-71с.; ил.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Богомолец О.О.//  Грандо О. Визначні імена в історії української медицини.-К.,1997.-С.145-146

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Богомолец О.О.//  Академіки та члени - кореспонденти  України / Азарський І.М., Компанец В.С., Азарська О.О. і др..- Вінниця-Хмельницький,2001.- С.16.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ганіткевич,Я. Історія української медицини в датах та іменах/ Я. Ганіткевич .- Львів,2004.-365с.

Богомолец О.О.: про нього  - С.50,73,90,102,105,108,109.114,116,117,120,122,124,128,129,138,146,149,156,232,249,270,272.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Верхратський , С.А. Історія медицини/ С.А. Верхратський.-К.: «Здоров’я»,2011.-352с.;.іл.

Богомолец О.О.: про нього  - С.298.

 

 

 

 

 

 

 

 

Богомолец О.О.// Визначні імена у світовій медиціні.-К., 2001.- С.112.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Грандо, А.А. Медицина в зеркале истории.- К., 1990.-151с.; ил.

Богомолец О.О.: про нього -  С.104,127.

 

 

 

 

 

 

 

 

  Грандо, О. Подорож у минуле медицини/ О.Грандо.- К.:РВА «Тріумф»,1995.-175с.;іл.

Богомолец О.О.: про нього -  С.69.

 

 

 

 

 

 

 

 

150 лет Киевскому медицинскому институту/ Под ред.акад.АМН СССР Е.И.Гончарука.-К.:Здоровья,1991.-264с; ил.

Богомолец О.О.: про нього - С.27.