АВІЦЕННА (980 - 1037). ВЧЕНИЙ, ФІЛОСОФ, ЛІКАР

Ібн Сина  входить в число людей, яки лишили яскравий відбиток в історії людства.

Його знають як лікаря, філософа, математика, музиканта, поета, великого вченого,

твори якого оставлені в 29 сферах науки.  

На заході персидського генія називали Авіценною.

                                                                                                     

                                               

                                                            

 

                                                                   Життєвий шлях

       

     Авіценна (повне ім'я Абу Алі ал-Хусейн ібн Абдаллах ібн ал-Хасан ібн Алі ібн Сина) народився в 980 р. недалеко від Бухари в селищі Афшана (нині Узбекистан). Батько Хусейна був заможною людиною і служив збирачем податків в Бухарі. Коли хлопчикові виповнилося п'ять років, сім'я переїхала до Бухари і маленького Хусейна помістили в початкову мусульманську школу, де він навчався до десятирічного віку. Як він писав згодом: «До десяти років я вивчив Коран і літературну науку і робив такі успіхи, що всі дивувалися».

      О, як довідатись, для чого в світ оцей

      Прийшов тулятись я, непроханий зайдей?

      Коли для радощів, я жив би й не журився,

     А ні - заплакав би я сотнями очей.

   Йому стали наймати вчителів з математики, фізики, законознавства, логіці, географії, філософії, астрономії та інших наук. Він швидко і міцно засвоював всі ці предмети. Через багато років Авіценна напише у своїй автобіографії: «Потім я продовжував вивчати науки ще півтора року і займався вивченням логіки і всіх розділів філософії. Протягом цього часу я не спав цілком і однієї ночі, а вдень не займався нічим, крім наук ». 

       Найвищої мети я прагну і жадаю, 
      Ніколи вниз мій дух не спуститься й на мить: 
      Або дістануся жаданої верхівлі, 
      Або хай смерть мене на цім шляху приспить. 

    «... І я повертався ввечері додому, і ставив перед собою світильник, і займався читанням і письмом. І, якщо перемагав мене сон або я відчував слабкість, я розумно випивав кубок чистого вина, щоб воно повернуло мені розважливість і сили - тілу, а потім знову сідав читати і писати. Коли ж опановував мною короткочасний сон, то снилась мені буквально та ж проблема, що мучила мене наяву, так що воістину сутність багатьох проблем прояснилася мені у сні. І я не переставав діяти так, поки не зміцнився у всіх науках і не збагнув їх у міру людської здатності. І все, що я пізнав за цей час, - це те, що я знаю нині, не збільшилися мої знання до цього дня ».

                  У шістнадцятирічному віці Авіценна зацікавився медициною. «Потім я пристрастився до науки лікування і став читати книги, присвячені їй. А медична наука не з важких наук, і, звичайно, я досяг успіху в ній в найкоротший час, так що найвідоміші лікарі того часу стали приходити до мене за порадою. Відвідував я і хворих, і в результаті досягнутого мною досвіду відкрилися переді мною такі врата зцілення і досвіду, що це не піддається опису. І при всьому цьому я не переставав вивчати і фікс і брав участь у диспутах по ньому. А було мені в цей час шістнадцять років ». 

     Душа - скляна судина, наука - світло в ній, 

     А нашу людську мудрість вважатимем за масло. 
     Воістину, живеш ти на грані небуття 
    Лише хвилину, поки те світло не погасло. 


   Медицину Авіценна вивчав під керівництвом відомого на той час медика Абул Мансура Камарі, автора багатьох наукових праць і лікаря-християнина Абу-Сахл-Масихи. Зрештою ім'я молодого лікаря стало відомо всій Бухарі, і коли захворів правлячий у той час емір Нуха другий ібн Мансур, то для лікування до нього був викликаний Авіценна. Він зумів відзначитися на цій службі, і в якості нагороди емір дозволив юнакові користуватися своєю великою бібліотекою. 

      У цій пустелі серце немало мандрувало.

     Заглянуло в найглибше - й нічого не узнало.

     Не довелось пилинці на іскру обернутись,

     Дарма що в серці в мене сто тисяч сонць палало.

         «  Прочитав я ці книги, багато почерпнув і досяг ступеня знавців науки. Коли виповнилося мені вісімнадцять років, я закінчив вивчення всіх наук, і після цього нічого нового мені вже не відкривалося. Різниця в тому, що я тоді науки схоплював більше на льоту, а зараз підходжу до наук більш зріло і знаю їх грунтовніше і ясніше ». 

   До двадцяти років молодий Ібн Сіна володів широким колом знань, знав усе, чим володіла наука його часу. 
У зв'язку зі зміною політичної обстановки в країні (держава Саманідів було завойована султаном Махмудом Газневі) Авіценна змушений був залишити батьківщину і, переїжджаючи з міста в місто, дістався до Хорезму, де прожив кілька років.

 

     Хто б не питав, не відкривайсь нікому

     Будь обережний, сховане таї.

     Як тайну збережеш, ти пан над нею,

     А тільки виявиш, ти раб її.

    

    Доля не балувала молодого лікаря, і під час своїх поневірянь йому доводилося бути і візиром, і сидіти в тюрмі. Але ніде й ніколи Авіценна не припиняв своєї творчої роботи В 1012 році плідна робота Ібн Сіни була перервана.

   Жорстокий і мстивий султан Бухари Махмуд Газневі зажадав, щоб Ібн Сіна вступив на службу при його палаці. Після відмови зробити це султан почав переслідувати вченого, за його голову була встановлена винагорода. Авіценна змушений був тікати з Ургенча через Каракумські піски в Іран.

       Моє відступництво не просте, не звичайне:

      Твердіш я вірую, ніж дервіші й прочани.

      Один такий живу - і звуть мене кафіром!

      Це значить: вивелись у світі мусульмани.

   Діставшись до Горгана, Авіценна зупиняється там на тривалий термін. Один з місцевих вельмож подарував вченому будинок, де він оселився. Там Авіценна займається практичною медициною та продовжує працювати над своїми книгами.

                                  1017 року Авіценна перебрався у Гамадан.

Останні чотирнадцять років життя служив в Ісфахані при дворі еміра Абу Джафар Аль-Аддаула, де для нього створили сприятливі умови для наукової праці. Він був головним лікарем і радником еміра, супроводжував його навіть у військових походах.

     Протягом цих років Авіценна вдався до вивчення літератури і філології. Також продовжував плідну наукову роботу. Завершив «Канон лікарської науки».

 

   

     Коли постарівся, не грай по-молодому,

    В невірство не вдягай свою старечу втому.

    Що в темряві творив, тепер забудь, бо все те

    Не до лиця тобі при світлі дня ясному.

   В останні роки здоров'я Ібн Сіни ослабло. Колись він написав книгу про шлункові коліки. Тепер сам страждав цією хворобою. Помер Ібн Сіна в Хамадані 18 червня 1037 у віці 58 років після довгої хвороби. Перед смертю він продиктував свій заповіт незнайомцеві. У ньому давалась вказівка відпустити на волю всіх слуг, а майно роздати бідним.

    Найкраще так ступить на край могили,

    Щоб жалощі тебе не обступили.

    Усе, що можеш, виконай сьогодні,

    Бо що ти вдієш, як не стане сили?

                                                     

    Вмираючи, при повній свідомості, прочитав вірші:

                 « Ми вмираємо і з собою забирає лише одне:

                    свідомість того, що ми нічого не дізналися».

     Поховали Авіценну у Гамадані біля міської стіни, а через 8 місяців його прах перевезли до Ісфахана і перепоховали у мавзолеї еміра.

                                                           

       29 квітня 1954 було урочисто відкрито новий мавзолей Авіценни.

       Могила його - мавзолей - і досі служить місцем особливого шанування.

 

    Я від земного глибу до зоряних Чепіг

    Усі вузли розплутав, всі відстані пробіг,

    Через пастки злохитрі зумів я перескочить,

    I тільки тайни смерті я розгадать не зміг.

 

                                                      

 

                                                                     

                                                  «Канон лікарської науки»

      

       Ібн Сіна залишив по собі багату спадщину з наукових праць з філософії та медицині. Йому приписується понад 400 творів на арабській мові і близько 20 на фарсі по всіх відомих тоді розділам наукових та філософських знань.

        

     Найважливіше твір Ібн Сіни «Канон лікарської науки» («Canon medicinea») - підсумок досвіду грецьких, римських, індійських і середньоазіатських лікарів .

     За відомостями багатьох середньовічних і сучасних вчених, «Канон лікарської науки» написаний Авіценною з 1000 по 1020 роки. Мабуть, це сама знаменита книга у всій історії медицини, величезна енциклопедія, в якій викладені всі необхідні відомості, що стосуються здоров’я і хвороб людини. 

              

 

 

 

 

 

     «Канон» видавався близько 30 разів  латинською мовою у Європі і аж до кінця XVII століття залишався основним підручником медицини не тільки для студентів, але і лікарів. Його актуальність не загублена і донині.

     Протягом ХІХ і на початку ХХ століття окремі фрагменти «Канону» були переведені на різні європейські мови, але повного перекладу його на сучасні мови не було.   

 

        До 1000-річчя від дня народження в 1952р (за місячним календарем) Ібн-Сіни, вчені сходознавства АН УзССР приступили до перекладів з арабської на російську і узбецьку мову «Канону лікарської науки». У 1961р. опублікований повний текст "Канону» в 5-ти книгах.

 

 

 

 

 

 

 

 

     

      В зв'язку з відзначенням в 1980р. 1000- річчя від дня народження Ібн-Сіни (по сонячному літочисленню) видано 2-е видання російського і узбецького перекладу «Канону».

                 

 

               

 

                                                                         


Ибн Сина Абу Али (Авиценна). Канон врачебной науки.  В 5-ти кн. / Абу Али Ибн Сина (Авиценна) / Академия наук Узбекской ССР.- 2-е    изд. – Ташкент : Изд-во «ФАН» Узбекской ССР, 1979-1982.- Кн 1, 2, 3 (в 2-х т.), 4, 5.

 

       «Канон лікарської науки» містить в собі п’ять великих книг. В першій книзі викладена теорія медицина, і вона розділена на 4 розділи.В першому розділі дано визначення поняття медицини, в другому розділі викладені дані про хвороби – їх проявлення і причини; в третьому розділі йдеться про те, як зберегти здоров’я і, нарешті, в четвертому – про способи лікування різних хвороб.

 

        Друга книга описує «прості» ліки. В ній за алфавітом викладені 811 засобів тваринного, рослинного і мінерального походження з описом їх способів застосування, дії, правил і термінів збирання, зберігання.

 

        Одна із самих великих – це третя книга, яка присвячена приватній терапії і патології – опис приватних хвороб і методів їх лікування. Четверта книга повністю присвячена хірургії та вченню про гарячкі .

        Нарешті, п’ята книга викладає так звані «складні» лікарські препарати.

 

        Авіценна в «Каноні лікарської науки» відобразив  всі питання наукової медицини. Викладені питання режиму, правильного і неправильного харчування, гігієни людей похилого віку, здоров’я подорожуючих і багато іншого. Тривалість життя книги Авіценни – ціла тисяча років!

 

 

 

                                                                                       Бібліографія

 

 

Абдувалиев А.А. Клиническая семиотика и диагностика заболеваний суставов в трудах Абу Али Ибн Сины с позиций современной ревматологии  / А.А. Абдувалиев // Лікарська справа. - 2005. - № 7. - С. 50-54.

 

Абдувалиев А.А. Современные взгляды на учение ибн Сины о натуре (мизадже) в медицине / А.А. Абдувалиев // Лікарська справа. - 2003. - № 3-4. - С. 102-105.

 

Абдувалиев А.А. Этиопатогенетические аспекты заболеваний суставов в трудах Абу Али ибн Сины и их современное значение / А.А. Абдувалиев // Лікарська справа. - 2006. - № 5/6. - С. 103-108.

 

Авиценна // Федоровский Г. Шеренга великих медиков. – Варшава : Наша Ксенгарня, 1975. - С.17-19.

 

Воскобойников В.М. Великий врачеватель. Авиценна: жизнеописание / В.М. Воскобойников. - 2-е изд. - М. : Мол. гвардия, 1980. - 206 с.

 

Дьяченко М.А. «Канон врачебной науки» Авиценны о здоровом образе жизни //Социальная гигиена, организация здравоохранения и история медицины.- К., 1989. - Вып. 20.- С.124-126.

 

Ибн Сина Абу Али (Авиценна). Канон врачебной науки.

 В 5-ти кн. / Абу Али Ибн Сина (Авиценна) / Академия наук Узбекской ССР.- 2-е изд. – Ташкент : Изд-во «ФАН» Узбекской ССР, 1979-1982.- Кн 1, 2, 3 (в 2-х т.), 4, 5.

 

Ибн-Сина // Бородулин Ф.Р. История медицины. - М.: Медгиз, 1961. - С. 129-137.

 

Ібн-Сіна // Визначні імена у світовій медиціні. - К., 2001.- С. 31-32.

 

Ібн- Сіна // Верхратський С.А. Історія медицини. - К.: Здоров’я, 2011. - С.56-57.

 

Ибн-Сина // История медицины ( материалы к курсу истории медицины). Т. 1. - М.: Медгиз, 1954. - С. 94-100.

 

Ибн-Сина- творец «Канона»// Петров Б.Д. Очерки истории отечественной медицины.- М., 1962.- С. 149-204.

 

Исхаки Ю.Б. Ибни Сино и медицинская наука / Ю.Б. Исхаки. - Душанбе : Ирфон, 1984. - 175 с. : ил.

 

Касымов А.И. Биоэтика людей, продвинутых в годах, в трудах Авиценны / А.И. Касымов // Лікарська справа. - 2006. - № 5/6. - С. 109-111.

 

Петров Б.Д. Ибн Сина (Авиценна) 980-1037/ Б.Д Петров.- М.: Медицина, 1980.-151с.; ил.

 

Ткаченко Т. Абу Али Ибн Сина : врач, философ, скиталец // Фармацевт Практик. - 2007. - № 9. - С.109-111.

 

Убайдуллаев А.М. Вопросы респираторной патологии в трудах Абу Али Ибн Сино / А. М. Убайдуллаев // Пульмонология. - 2015. - № 2. - С. 229-231.

 

Чечин О. «Лишь узел смерти я не развязал» // Врач. - 1996.-№ 8. - С.45-46.

 

 

 

 

                                                                                    При підготовці матеріалу  були використані  документи з фонду бібліотеки та матеріали з Інтернету.

Рубаї  Авіценни - в перекладі Василя Мисика