Сценарій вечору-зустрічі з медиками учасниками АТО

      Шановні колеги, 11 жовтня 2016 року Обласною науковою медичною бібліотекою на базі Житомирського інституту медсестринства відбувся вечір – зустріч з медичними працівниками – учасниками АТО. За відгуками присутніх , вечір був дуже цікавим і викликав великий суспільний резонанс: обласне телебачення присвятило йому часову передачу, висвітлювали вечір обласні та медичні періодичні видання, фармацевтичний коледж ім. Г.С.Протасєвича звернувся до бібліотеки  з проханням повторити захід для студентів фармколеджу. 

       Пропонуємо Вам провести аналогічну зустріч з медичними працівниками Вашого закладу, які рятували  в зоні АТО життя наших військовослужбовців.

      Нижче подаємо сценарій нашого вечору, який Ви можете переробити для своїх учасників

 

                                                  АНГЕЛИ СЕРЕД ВІЙНИ

Сценарій вечора – зустрічі з медичними працівниками – учасниками АТО

(Звучить музика «Запорозький марш» з к/ф «Вогнем і мечем». На сцену виходить читець та читає  вірш , що підходить за хзмістом. Музика стихає)

1 ведучий

14 жовтня – християнське свято Покрови Божої Матері – берегині  України.

Ще з давніх часів козацтво вважало це свято найважливішим для себе, адже йдучи до бою, вони ввіряли своє життя Божій Матері, сподіваючись на її заступництво.

 Тож не випадково  саме 14 жовтня  наша держава відзначає День захисника України. Для нас в умовах сьогодення це не просто формальне свято – адже війна, що точиться на Сході нашої країни так чи інакше торкнулася кожної української родини. Захисник  України для нас – не якийсь абстрактний  образ – вони знаходяться серед нас,  ми  захоплюємося тими, хто зі зброєю в руках, під розривами мін і снарядів боронить нашу землю, кожної миті ризикуючи життям, шануємо пам’ять загиблих героїв.

2 ведучий

 Як виглядає війна? Як зруйновані будівлі, як  зім’яті  траками танків поля, як тисячі загиблих воїнів та мирних людей.

 ( На  екрані кадри, що ілюструють слова ведучої)

Як звучить смерть на війні? ( на екрані – загрузка снарядів, звуки розривів, потім кадр з розривами, звук свисту куль, автоматні черги, потім кадри стріляючих людей)

 1 ведучий.

Як виглядає життя на війні? Як шелест вітру у пшеничному полі, яз зустріч з друзями, як спілкування зі своїм чотирилапим улюбленцем..

А інколи  виглядає так-  ( кадри операції)

2 ведучий

 Безумовно, так виглядає життя, бо  завдяки медичним працівниками  сотні і сотні поранених бійців осталися живими.

. У зоні бойових дій медичних працівників називають ангелами, бо вони, як і наші небесні заступники, несуть надію й милосердя, стоять на сторожі здоров’я та самого існування людини.

З початку антитерористичної операції на Сході  у ній взяли участь 2, 5 тисячі медичних працівників. 197 з них  отримали державні нагороди, 35 – загинули, виконуючи свій обов’язок.

1 ведучий

Сьогоднішній вечір ми присвячуємо  їм – мужнім людям, фахівцям своєї справи, які до кінця залишилися вірними своєму покликанню .

  Цей день – воістину їх свято, бо вони є  захисниками наших захисників.

2 ведучий

  На  нашу зустріч  ми запросили медичних працівників – лікарів і медичних сестер, які в умовах бойових дій надавали допомогу пораненим  бійцям, зустрічайте,   ( музика «Запорізький марш», медики виходять на сцену та розсаджуються за столиками)

Ведуча

Зі святом Захисника України наших гостей  вітає  Голова обласного комітету профспілки медичних працівників Алла Федорівна Супряга.  (виходить Супряга, поздоровляє)

1 ведучий

     Завжди, коли починаються бойові дії, військові медики першими стають на двобій зі смертю. У нашому місті, ще до початку  антитерористичної операції, за часи Кримських подій, першими опинилися у військових частинах медичні працівники Житомирського воєнного шпиталю. На їх рахунку  сотні врятованих життів.

 ( на екрані кадри про військовий шпиталь)

2 Ведучий.

Сьогодні нашим гостем є Олександр Васильович Слободенюк, капітан медичної служби, лікар – анестезіолог Житомирського медичного шпиталю.

За врятовані життя наших військових Олександр Васильович був нагороджений орденом Богдана Хмельницького .

( на екрані фото Слободенюка)

З перших днів АТО Олександр Васильович був у складі  13 батальону славнозвісної   95 –ї окремої десантно – штурмової бригади.

 Увага на екран (демонструються кадри з фільму «Рейд»)

Шановний Олександр Васильович, запрошуємо Вас до мікрофону. ( Слободенюк виходить)

Чи схоже те, що ви спостерігали в зоні бойових дій  на те, що ми тільки що побачили?

Де і як за таких обставин працювали медичні працівники, зокрема Ви?

Як взагалі влаштована медична служба з зоні воєнного конфлікту?

(Слободенюк говорить)

2 ведуча

Дякуємо, Олександре Васильовичу за розповідь. ( студентка вручає квіти). На жаль, ми змушені попрощатись  Олександром Васильовичем – на нього чекає чергування у відділенні. Ще раз дякуємо Вам, приміть на згадку про цей вечір невеличкий сувенір від нашої бібліотеки. ( вручається сувенір)

  1.   Для вас співає Сергій Крицький   

1 ведуча

Білоруська письменниця, лауреат Нобелівської премії, Світлана Олексієвич написала книгу, яку назвала « У войны не женское лицо» - це дійсно так, але скільки жіночих облич можна побачити в зоні АТО: волонтерки, військовослужбовці  і , безумовно, медичні працівники.          

Наші жінки ніколи не поступалися чоловікам ані сміливістю, ані рішучістю, тож, якщо потрібно, вони будуть працювати у самому пеклі.

         Сьогодні ми запросили сюди саме таку мужню і дуже симпатичну жінку –старшого сержанта - операційну медичну сестру  Житомирського військового шпиталю Світлану Геннадіївну Комарову.   ( На екрані фото Комарової у цивільному)         

         Липень 2014. В зоні АТО наші війська наступають  ( на екрані карта  бойових дій) .  Наступаюча сторона завжди несе найбільші втрати, тож кількість поранених потребувала додаткової кількості лікарів на передовій..

  Для посилення медичної допомоги на фронт виїхав пересувний медичний пункт з Житомирського воєнного госпіталю з лікарем та двома медсестрами. ( фотографії пересувного пункту та медичних працівників). Медична бригада

пробула  у зоні бойових дій майже місяць , але випробувань, що випали на їх долю за цей період, іншій людині вистачило б на все останнє життя.  Вам слово, Світлана Геннадіївна.

 (Розповідь ілюструється фотографіями)

1 ведуча

Світлано Геннадіївно, дякуємо Вам за цікаву розповідь,  за Ваше милосердя та мужність ( студент дарує квіти)

2. Для вас звучить музичне вітання

 (під час виконання на екрані заставка назви вечору)

 2 ведуча

Зараз ми надаємо слово  лікарю  Житомирського військового шпиталю, підполковнику медичної служби В’ячеславу Анатолійовичу Виговському,

Кавалеру ордену Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.  У найближчий час  В’ячеслав Анатолійович знову виїжджає у зону бойових дій, тож ми дуже вдячні, що він знайшов час для зустрічі з нами.

В’ячеслав Анатолійович, розкажіть нам, будь ласка, про свій шлях в зоні бойових дій.  Що для Вас особисто було самим складним під час Вашої роботи в АТО?  Ми знаємо, що Ви були тим самим лікарем, який зі Світланою Геннадіївною потрапив у тил до сепаратистів. Чи важко Вам було  приймати рішення, адже як старший за званням Ви несли відповідальність за двох жінок?  Просимо до слова.

( Виговський розповідає)

2 ведуча

Дякуємо за цікаву розповідь, бажаємо Вам доброї дороги та найскорішого повернення додому, витривалості у Вашій нелегкій, але такій потрібній праці.

 2 ведуча   

Рішення про початок АТО було прийняте 7 квітня 2014 року, а вже 26 березня призивна повістка прийшла  гостю нашого вечора, людині, яка працює  у такому, здавалося б, суто мирному закладі, як  Центр охорони здоров»я матері та дитини , Віктору Миколайовичу Опанасюку ( на екрані фото Опанасюка на робочому місті).

Віктор Миколайович працює у своєму закладі анестезистом, і зараз, доречі, знаходиться в стінах своєї «Alma mater».

На відміну від інших наших гостей, Віктор Миколайович  увійшов до штату 30 окремої механізованої бригади.  Через 5 місяців перебування в зоні бойових дій отримав поранення.  Оцінкою  роботи Віктора Миколайовича в зоні бойових дій  став орден «За мужність» 3-го ступеню (На екрані фото Опанасюка в зоні АТО)

 Віктор Миколайович, розкажіть , будь ласка,  про свій шлях та роботу у зоні бойових дій, про обставини свого поранення. Який випадок з вашого військового життя  Вам запам’ятався більш за все. ( Розповідає)

2 Ведуча

  Віктор Миколайович, спасибі Вам  за розповідь. Сподіваємось, що поранення не буде Вас  турбувати. Дай Бог Вам здоров’я, щоб вже у мирному житті Ви дбали про здоров’я матерів та дітей. ( студентка вручає квіти)

3. Для всіх присутніх  - пісня……

1 Ведуча

 Дорогі друзі, ми дуже раді бачити сьогодні   на нашому заході  лікаря – анестезіолога житомирської міської дитячої лікарні Максима Петровича Морозька ( на екрані Морозько в цивільному), який 1 квітня 2014 року був мобілізований до медичної роти 95-ї окремої  аеромобільної штурмової бригади  у званні молодшого лейтенанта. Судячи з  розповідей  Максима Петровича, кожен день, проведений в зоні бойових дій,  закарбувався в  його пам»яті, тож просимо Максмима Петровича поділитися з нами своЇми спогадами.

Як змінювалася інтенсивність бойових дій з початку і до кінця Вашого перебування у зоні АТО?

Що Вам найбільше запам’яталося  за рік, проведений в зоні бойових дій?

Які якості Ви вважаєте головними для лікаря на війні? Просимо до мікрофону.

(говорить Морозько. На екрані фотографії з його архіва)

1 Ведуча

 Дякуємо Вам , що завітали до нас сьогодні, за Вашу цікаву розповідь.

 ( студентка дарує квіти). Бажаємо Вам і  всій нашій країні якнайшвидшого настання миру, адже Ви і Ваша праця дуже потрібні всім нам у цивільному житті.

4.  А зараз  - пісня    ……( у виконанні студентки коледжу культури і мистецтва )

2 Ведуча.

Найважливіший медичний фах на війні – це, безумовно, хірурги, адже більшість тяжких поранень в зоні бойових дій потребують саме хірургічного втручання. Навіть важко уявити скільки життів втрачено було би, якби не допомога хірургів. Ми з радістю представляємо вам одного з представників

цієї славної когорти  – гостя нашого свята  Олега Володимировича Шубіна – хірурга 1-го хірургічного відділення житомирської міської лікарні №1.( на екрані Шубін у цивільному)

Один з колег Олега Володимировича, між іншим, військовий лікар, що був поряд з ним в одному з бойових епізодів, розповів нам історію про те, як вони з Олегом Володимировичем тягнулися у БТРі за військовими, що штурмували висотку . І тут здійнявся шалений мінометний обстріл. Обоє лікарів покинули БТР і сховалися у якійсь воронці, міни шелестіли просто над головою і раптом спереду  пролунав крик : «Лікаря!», а потім ще і ще раз.

Але не те, щоб покинути свій тимчасовий притулок, голову підняти було страшно. І тут  лікар Шубін, глибоко зітхнувши, сказав: «Работа такая», вискочив з  укриття і побіг на крик. Напарник подумав: « Він же цивільний медик, а я ж військовий…» і теж побіг слідом. Ось така історія. Нею сказано все про лікаря Шубіна, можна навіть не  згадувати  про те, що він нагороджений орденом Богдана Хмельницького, цей вчинок красномовно говорить і про особисту мужність, і про відношення до свого професійного обов’язку.

Олег Володимирович надав нам велику кількість знімків свого

 військового життя. Просимо Вас розповісти про свій бойовий шлях, прокоментувавши фотографії. ( На екрані знімки. Шубін коментує)

2 Ведуча

 Щиро дякуємо Вам, Олег Володимирович за Вашу розповідь ( студентка вручає квіти). Доки  у нас є такі лікарі ,ми можемо почуватися впевнено і у мирні, і у воєнні часи.

4.У подарунок нашим гостям пісня…….  

1 Ведуча

 Зараз ми з особливою радістю  познайомимо   вас  ще з одним лікарем – орденоносцем – Володимиром  Володимировичем Ушко. Володимир Володимирович працює лікарем – рентгенологом  кабінету МРТ  обласної клінічної лікарні імені. О.Ф. Гербачевського . З гордістю відзначаємо, що Володимир  Володимирович є  читачем нашої бібліотеки.

 1 ведуча

 Так сталося, що 5 з вісьмох наших гостей були в зоні АТО саме у складі 95 –ї бригади в один і той самий час, тож бачили майже однакові події. Тому ми попросимо Володимира Володимировича розповісти про події в Дебальцевому, де він був єдиним з наших  гостей.

(На  екрані фото Ушко)

5. А зараз для наших гостей звучить пісня

2 Ведуча

Наш вечір називається «Ангели серед війни», але сьогодні у нас в гостях знаходиться людина, у якої навіть прізвище означає старший ангельський «чин» - це Сергій Русланович Архангельський.

Постать лікаря – анестезіолога, учасника Майдану, який добровольцем пішов  в армію, добре знана в Україні, зокрема на Житомирщині завдяки публікаціям в пресі та телепередачам. Сьогодні Сергій Русланович наш гість, тим більш дорогий, що він є випускником Житомирського медичного училища.

Зараз Сергій Русланович займає посаду   начмеда тренувального центру ВДВ  .  Тож і  наші запитання до Вас стосуються саме сьогодення.

Лікарі, які побували в зоні АТО часто нарікали на недостатню медичну підготовку рядового складу, на те, що солдати часто навіть не знали, як накласти джгут пораненому товаришеві.  А як  зараз?   Чи змінилася  на краще ситуація? Як ви готуєте особовий склад щодо надання   першої  допомоги і самодопомоги. Що ви можете порадити  присутнім на нашому заході студентам – майбутнім фельдшерам і медичним сестрам з  огляду того, що на теренах нашої країни точаться бойові дії? Просимо Вас…

2 Ведуча

Від імені всіх присутніх та від нашої бібліотеки дякуємо Вам, Сергію Руслановичу за Вашу розповідь та за Вашу небайдужу особисту позицію.

Бажаємо Вам здоров’я та довгої плідної праці на благо нашої України.

1-     Ведуча.

 Дорогі друзі, наші сьогоднішні гості , пройшли свій шлях у війні, хто довший, хто коротший,  і, дякувати Богові, повернулися  живими, хоч декотрі і пораненими, але є  й сумна статистика війни -  35 медичних працівників України вже ніколи не повернуться додому. Серед них і молодий хлопець, випускник Житомирського Інституту медсестринства Артур Олександрович Пушанко, командир 2-ї аеромобільної десантної роти 95-ї  окремої аеромобільної бригади. Він мав тільки 21 рік…

(починає звучати вступ до пісні «Пливе кача»

Ведуча читає  про сержанта вірш

Просимо вшанувати пам»ять Артура і всіх медичних працівників, які не повернулися  з війни ( музика гучніше всі встають музика стихає).

2 Ведуча

Дорогі друзі,  наша зустріч з «Ангелами  війни»  добігла кінця. Ми щиро дякуємо нашим гостям за те, що знайшли час зустрітися з нами, вітаємо їх з наступаючим святом  Захисника України,  бажаємо, щоб завжди були здорові і, що б не відбувалося, поверталися додому живими. А більш за все сподіваємося, що війна закінчиться і наші медичні працівники повернуться до мирного життя без обстрілів, вибухів та свисту куль.

  ( Звучить пісня «Коли закінчиться війна « на екрані проходять фотографії учасників зуст річі .Музика робиться тихіше)

 Ведучі дякують гостям і роздають сувеніри.